Ласкаво просимо на наш сайт Вхід

Рада адвокатів міста Києва
Кваліфікаційно-дисциплінарна
комісія адвокатури міста Києва
Центр стажування та підвищення
кваліфікації адвокатів

Адвокатура напередодні монополії. Quo Vadis?

Інна РАФАЛЬСЬКА,
голова Ради адвокатів м. Києва,
заслужений юрист України

Стан сучасної української адвокатури напередодні запровадження адвокатської монополії на представництво в судах викликає значне занепокоєння в професійному співтоваристві. Причиною тому, як не дивно, стали певні рішення та дії керівників єдиної професійної організації, в яку в 2012 році закон автоматично об’єднав усіх адвокатів.

Дозволю невелику ретроспективу. Питання створення єдиної професійної адвокатської організації обговорювалося протягом двох десятиліть після набуття Україною незалежності. Ставлення до цього в адвокатській спільноті було неоднозначним. Апологети ідеї єдиної організації з обов’язковим членством так і не змогли переконати адвокатів, що існування такої організації стане на користь останнім. Проте в 2012 році законодавець власною волею відкинув сумніви адвокатів, ухваливши відповідний закон.

За цим законом адвокати мали можливість сформувати органи адвокатського самоврядування, обрати керівників, та, відповідно, як очікувалось, отримати сильну підтримку єдиної корпорації в професійній діяльності. Проте, не так сталося, як гадалося. Напередодні всеукраїнського установчого з’їзду адвокатів у декількох регіонах, зокрема в Харківській та Закарпатській областях, відбулися установчі збори, які обрали на з’їзд по дві делегації, що порушувало квотний принцип представництва регіонів.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, на яку законом були покладені функції організаційного комітету, не змогла вирішити цю проблему. Крім того, оргкомітет не зміг запропонувати адвокатам у регіонах, делегатам з’їзду для обговорення проекти вагомих установчих документів новостворюваної організації. Кандидатури для обрання на керівні посади в новій асоціації так і не були офіційно озвучені для адвокатської спільноти, не було запропоновано жодної програми становлення та розвитку єдиної організації. Регіональні делегації втягувалися в закулісну конфронтацію двох претендентів на керівництво НААУ – Володимира Висоцького та Лідії Ізовітової. Останні ж об’єднувалися в боротьбі проти будь-яких інших претендентів.

Наслідком цього стали два установчі з’їзди, які відбулися 17 листопада 2012 року, на одному з яких керівником новоствореної організації була обрана Лідія Ізовітова, на іншому Володимир Висоцький, та численні судові спори в зв’язку з цим. Нова самоврядна організація так і не змогла самовпорядкуватись, домовитись, узгодити спірні питання та почати нормальну роботу на користь адвокатури.

Четвертий рік існує Національна асоціація адвокатів, проте жодного позитиву від цього адвокатура України не відчула, натомість отримала величезні проблеми. 2013 рік — переслідування опонентів, учасників з’їзду Висоцького, позбавлення адвокатських свідоцтв, маніпулювання Реєстром адвокатів України, виключення, підтвердження/непідтвердження інформації про адвокатів. Далі були спеціальні списки учасників регіональних конференцій, завданням яких було змінити керівників регіональних органів самоврядування, як у Хмельницькій області відбулося з одним із найстаріших адвокатів Кларою Моргулян, котра довгі роки очолювала тамтешню адвокатуру, поступова заміна в складі Ради адвокатів України представників від регіонів на більш слухняних та відданих керівництву.

2014 рік (навесні) — єдиним і найважливішим завданням адвокатури України на цей рік НААУ визначило обрання двох членів Вищої ради юстиції, та термінове отримання внесків від адвокатів.

Далі був з’їзд в Одесі, де адвокатів не допускали в приміщення форуму, прохід виявився заблокованим «Титаном», провокація силових зіткнень. З’їзд продовжувався без перерви 24 години, при тому за відсутності кворуму, відтак задекларовані без кворуму рішення скасовані судом.

2014 рік (восени) — єдине і найважливіше завдання адвокатури обрати представника в Кваліфікаційну комісію прокурорів (не працює до цього часу).

З’їзд у Мукачево, недопуск делегацій, силова охорона входу та виходу з приміщення, де проводився форум. Мандатна комісія тоді так і не змогла визначитися з кількістю делегатів, відтак в з’їзді була оголошена перерва.

2015 — рік продовження мукачівського з’їзду в чотири етапи півроку. Обирають двох членів Вищої ради юстиції. Знову силове блокування приміщення, недопуск делегатів, неможливість визначити кворум, голосування без порядку денного, з порушенням регламенту та процедури голосування. Липень 2015-го р. – четвертий етап з’їзду – термінові кадрові питання, головна мета яких усунути незгодних з методами та політикою керівництва. З’їзд із голосу за відсутності конкретних людей , пояснень /звітів вирішує питання про відкликання заступника голови НААУ Катерини Коваль, голови та заступника голови ВКДКА Валентина Загарії й Олега Макарова. При цьому в залі уже майже не залишилося делегатів, проте рішення вважається прийнятим. Ініціатори продуктивної законної роботи організації усунуті, перешкод для прийняття свавільних рішень не існує.

Слід зазначити, що протокол жодного з цих з’їздів для адвокатів недоступний. Ознайомитися з рішеннями неможливо, на запити керівництво скеровує до суду. Друге півріччя 2015 року – головне завдання НААУ – публічна дискредитація системи безоплатної правової допомоги.

Перше півріччя 2016 року. Суб’єкти законодавчої ініціативи починають активну роботу щодо імплементації програми Президента по по реформуванню судової системи і суміжних інститутів. Готується новий закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Головна турбота керівництва НААУ в робочих групах – більше прав керівництву НААУ. Одночасно відбувається активна дискредитація будь-яких змін, пов'язаних із децентралізацією системи.

Посилюється тиск на адвокатів, а ЗМІ заповнює різного роду «чорнуха». Таким чином формується негативне сприйняття суспільством інституту адвокатури. Адвокатів обшукують та заарештовують, при тому, керівники НААУ публічно заявляють про неспроможність власними силами нормалізувати обстановку та звертаються до ООН.

У зв’язку з цим виникає питання, ця неспроможність є наслідком небажання робити щось практично на користь адвокатам або певною метою на дестабілізацію дуже усталеної та виваженої адвокатської спільноти?

Нині адвокати готуються до нового, вже виборчого з'їзду й все частіше встає питання про необхідність зміни керівництва, підходів до роботи, визначення довгострокової стратегії організації, налагодження конструктивної співпраці з усіма гілками влади, а головне — посилення адвокатури як правового інтституту, відновлення поваги до професії. Проте є обгрунтовані побоювання, що черговий з’їзд знову виявиться закритим для позитивних змін. Закритий для адвокатів, які цих змін вимагають.