Ласкаво просимо на наш сайт Вхід

Рада адвокатів міста Києва
Кваліфікаційно-дисциплінарна
комісія адвокатури міста Києва
Центр стажування та підвищення
кваліфікації адвокатів

Проблеми самоуправління в адвокатурі

50 відтінків адвокатської НЕсвободи…

        На погляд багатьох адвокатів прийняття у 2012 році Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поклало край незалежності професії через запровадження обов’язкового членства в профільній організації адвокатів. Не зважаючи на порушення прямої ст. 36 Конституції України, яка заявляє: «Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій», адвокати були вимушені набувати членства у НААУ.                  

        Ні для кого не є таємницею, що сьогодні в адвокатурі точиться боротьба. Боротьба не за життя, а за … з одного боку - за законне право на доступ до професії, з іншого - ми спостерігаємо агресивне намагання створити міністерство адвокатури з ручним керуванням. Методи, які при цьому використовуються для створення мінадвокатури, в чомусь нагадують дії політтехнологів «засмажених снігурів та розіп’ятих хлопчиків». Можливо – одна школа?  

      Пропоную більш детально проаналізувати нюанси адвокатського самоврядування, адже - Законодавець запровадив його з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів та забезпечення високого професійного рівня адвокатів.

       Згідно до п.1 ст.2 Закону «Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом», проте, ст.45 визначає НААУ як недержавну некомерційну професійну організацію, яка об’єднує усіх адвокатів України та утворена з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Якщо відійти від зазначених дефініцій, виникає цілком слушне запитання: а де і коли відбувається захист прав адвокатів їх профільною організацією?    

         На жаль, ми вимушені констатувати, що за роки роботи діючого складу керівництва НААУ/РАУ відбувається відкрите нехтування правами адвокатів. Порушується принцип виборності – адвокати не допускаються на конференції та з’їзди, які зазвичай ганебно, із охороною та ланцюгами на дверях, проходять в Будинку Кіно. Ігноруються нагальні проблеми – й досі не вирішене питання щодо обов’язкової оплати ЄСВ за умови, коли адвокат не отримує доходу (перебування у відпустці по догляду за дитиною, робота за наймом тощо).     

        Таким чином керівництво НААУ демонструє особисте небажання відстоювати інтереси сучасної адвокатури, утворюючи при цьому величезну кількість декларативних комітетів та представництв НААУ за кордоном. Найбільший подив викликає відсутність стратегії розвитку української адвокатури. Проте, на поле змін було покладено Правила адвокатської етики, де в новій редакції читаємо: «Адвокатам в соціальних мережах, Інтернет-форумах та інших формах спілкування в  мережі Інтернет слід з розумною стриманістю і неухильним дотриманням принципів і норм професійної поведінки адвокатів та традицій української адвокатури ставитися до підписання колективних листів і звернень, а також до участі в інших колективних акціях». Питання, а хто надаватиме в цьому випадку оцінку діям адвоката? Як показує практика, органи адвокатського самоврядування більш схильні до дискредитації позицій адвоката, аніж – до підтримки. Прикладом того є позбавлення доступу до професії  Андрія Вишневського за його доволі толерантні висловлювання щодо проблем в адвокатурі (наразі це питання вирішено ВС на користь Андрія) та Інни Рафальської за підтримку київських адвокатів. А як же пряма норма ст.43 Закону про ЗАБОРОНУ втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката? А як же бути із нормою ст.36 Закону про недопущення зловживанням правом (ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката) як засобом тиску на адвоката?

             Проте, керівництво НААУ/РАУ не зупинилось на своїх «вражаючих» досягненнях, та, замість того, аби відстоювати та лобіювати інтереси адвокатів, вдалось до дивних дій. За два останніх тижня адвокати міста Києва, що були обрані ЗАКОННО до органів самоврядування на Конференції сьомого жовтня 2017 року (до речі, Конференція була скликана на підставі ч.2 ст. 47 нашого Закону, яка надає право 10 % від загальної кількості адвокатів регіону, ініціювати через регіональну раду скликання конференції), отримують «листи щастя».

       Як виявилось у очільника НААУ/РАУ пані Ізовітової Л. особистий конфлікт із 28 членами РАмК, 9 членами Кваліфікаційної палати КДКА, 11 членами Дисциплінарної палати КДКА, членами Ревізійного органу.  Внаслідок чого, дана особа подала скарги на усіх зазначених осіб до «КДКА мкиєва» (структура, легітимізована виключно волею керівництва НААУ) з вимогою розглянути питання дисциплінарної відповідальності адвоката (далі йде ПІБ) про порушення приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішень органів адвокатського самоврядування, вчинення дій, що тривалий час блокують та дестабілізують роботу органів адвокатського самоврядування міста (!!!) Києва, а також дезорієнтують адвокатів регіону, працівників правоохоронних органів, судів, підривають авторитет органів адвокатського самоврядування та адвокатури України.     Чомусь на думку відразу спадає цитата з улюбленого нами фільму: «А воровал ты ее по советским законам?», тобто – пані Ізовітова, а призначали ви самоврядування «мкиєва» по Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»? Чи дослухались ви до адвокатів міста Києва, чи зібрали ви кворум для переобрання регіонального керівництва? Адже певні адвокати, обрані на якомусь зібранні до складу «Дисциплінарної палати мкиєва» та «Кваліфікаційної палати мкиєва», відкрито заявили і направили відповідні письмові підтвердження стосовно того, що вони не надавали згоди на їх обрання. Проте, їх продовжують «насильно» тримати у складі цих органів (http://kyiv.unba.org.ua/about-kdka). 

        Але нюанс адвокатського самоврядування полягає у тому, що воно гарантоване державою. Право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури має знаходити підтримку з боку держави, а порушення такого права має беззаперечно каратись державою. І в цьому сенсі постає питання – як бути із тим, коли керівництво самоврядування само відкрито порушує права адвокатів, коли у очільника НААУ конфлікт із майже 50 адвокатами? Це що - 50 відтінків адвокатської несвободи?

Але усвідомлюючи надважливу роль адвоката у сучасному суспільстві, ми, прогресивні адвокати, не можемо допустити вчинення на нас тиску.

Ми заявляємо про те, що професія адвоката є незалежною! Праця адвоката є надважкою у сучасних реаліях, і органи самоврядування адвокатури не мають права створювати адвокату незручності та обмеження у його щоденній роботі (навіть за чийогось прагнення керувати волею адвоката).

Біблією для адвоката є Закон та Мораль, домінантою для адвоката є захист прав, свобод та інтересів його клієнта. Але ці завдання є досяжними виключно для сильної адвокатської спільноти, без штучно створеного внутрішнього протистояння на догоду чиїхось імперських амбіцій. Де в чому сьогодні ми спостерігаємо не війну персоналій, а протистояння світоглядів, а тому – має перемогти Добро! 

               З повагою до Закону, Дідковська Ірина, адвокат, канд. політ. наук.