Ласкаво просимо на наш сайт Вхід

Рада адвокатів міста Києва
Кваліфікаційно-дисциплінарна
комісія адвокатури міста Києва
Центр стажування та підвищення
кваліфікації адвокатів

В незалежній Україні

19 грудня 1992 Верховна Рада України прийняла Закон "Про адвокатуру" № 2887-XII. Відповідно до Закону адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різну юридичну допомогу.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Закон про адвокатуру окремо закріплює норму, яка стосується гарантій адвокатської діяльності. Їй встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимога від адвоката відомостей, які становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть допитуватися як свідки.

Не допускається офіційне негативне реагування з боку органів дізнання, слідства, суду на правову позицію адвоката у справі.

Кримінальна справа проти адвоката може бути відкрита тільки Генеральним прокурором, його заступниками й обласними прокурорами.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи юриста або помічника адвоката не менше двох років, який здав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво на право займатися адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, створюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (на обласному рівні). Ці комісії діють у складі двох палат - атестаційної та дисциплінарної.

Атестаційна палата складається з 11 членів. У неї входять чотири адвокати, чотири судді і по одному представнику від Радміну АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів і відповідних управлінь юстиції, а також відділення Спілки адвокатів України.

При Кабміні створюється Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. У її склад входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, Верховного Суду, Мінюсту, Союзу адвокатів.

Організаційні форми діяльності адвокатури. Особа, яка отримала свідоцтво про право займатися адвокатською діяльністю, має право практикувати індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро або об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до Закону про адвокатуру і своїми статутами.

27 квітня 1993 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань" № 302 (зміни від 8 червня 1996 року № 621 і від 7 березня 1998 року № 283). Згідно постанови, діяльність адвокатських об'єднань грунтується на принципах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Вони реєструються в Мін'юсті, після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва.

Адвокати України виконують за Законом такі функції: дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; свідчать копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах; надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; виконують свої обов'язки, передбачені кримінально-процесуальним законодавством, під час дізнання та попереднього слідства.

Професійні та соціальні права адвоката, його обов'язки. До професійних прав адвоката Закон відносить: представництво, захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, установах, організаціях; збір відомостей про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. Закон надає право адвокату мати помічника.

Відповідно до Закону адвокати користуються правом на відпустку та на всі види допомоги по державному страхуванню. Щодо розміру внесків до нього, то вони сплачуються адвокатом як особою, яка займається діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином (юридичною особою) і адвокатським об'єднанням або адвокатом. У разі участі останнього в кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його мало забезпеченості оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави.

Якщо договір розривається достроково, оплата праці проводиться за фактично виконану роботу. При неналежному виконанні доручення внесена плата повертається громадянину або юридичній особі повністю або частково, а при виникненні спору - за рішенням суду.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний визнає свою провину в скоєнні злочину, адвокат, при наявності підстав для цього, повинен відстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного є неприйнятною. Адвокат не може визнати доведеної провину свого підзахисного, якщо останній її заперечує.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом і змістом якої є обставини, які змусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, отриманих адвокатом під час здійснення професійних обов'язків.

Дисциплінарна відповідальність адвоката. Дисциплінарне виробництво проти адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою, яка створюється в кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях у складі 9 членів: п'яти адвокатів, двох суддів, по одному представнику від управління юстиції, Ради міністрів АР Крим, обласної, Київської та Севастопольської місцевих гос. адміністрацій, відділення Спілки адвокатів України.

Дисциплінарна палата розглядає скарги громадян, а також окремі постанови судів, постанови, подання слідчих органів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств, установ, організацій на дії адвокатів; вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності і розглядає збуджені з цих питань справи.

До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження, призупинення на термін до одного року дії свідоцтва про право займатися адвокатською діяльністю, а також його анулювання. Адвокат може бути підданий дисциплінарному стягненню не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку. Воно не може бути накладене пізніше шести місяців з дня його вчинення.

Через шість місяців з дня накладення стягнення дисциплінарна палата може зняти його достроково при бездоганному поводженні адвоката і чесному відношенні до виконання обов'язків.

1 жовтня 1999 Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України затвердила "Правила адвокатської етики" за № 6/VI.

Конституція України у статті 59 проголосила найважливішу соціальну функцію адвокатури - забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Роль єдиного незалежного професійного правозахисного інституту, який покликаний захищати права і свободи, представляти законні інтереси особи в державних владних структурах на закріплених Законом України "Про адвокатуру" принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності, реалізується адвокатурою в складній системі правовідносин. Адвокат при здійсненні своєї професійної діяльності виступає носієм обов'язків, іноді суперечливих, по відношенню до:
- Клієнтів;
- Судів та інших державних органів;
- Адвокатури в цілому та окремих адвокатів;
- Суспільства в цілому.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; в той же час специфіка, комплексний характер обов'язків, які лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.

Успішне досягнення мети саме регуляції професійної поведінки адвокатів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов'язків адвоката, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов'язки вступають в суперечність один з одним, а також пошуки шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу адвокатури, диктує необхідність встановлення правил професійної адвокатської етики, які мають стати путівником адвоката в обранні належних варіантів професійної поведінки.

Вироблення адвокатурою і дотримання адвокатами особливих вимог і правил розглядається світовою адвокатською спільнотою як необхідна наріжна передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею важливої ​​соціальної ролі в демократичному суспільстві.

Закон України "Про адвокатуру" передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних зобов'язань адвоката, які він бере на себе, приймаючи Присягу адвоката України.

Виходячи з наведених міркувань, були створені ці Правила з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві.

Вони покликані служити системою орієнтирів для адвокатів України при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних професійних прав і обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру" та іншими законодавчими актами України, а також мають закріпити єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката у дисциплінарному здійсненні кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури при оскарженні дій адвоката таких, які порушують присягу адвоката через порушення Правил адвокатської етики.

Норми цих Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру, а доповнюють і конкретизують його.