Ласкаво просимо на наш сайт Вхід

Рада адвокатів міста Києва
Кваліфікаційно-дисциплінарна
комісія адвокатури міста Києва
Центр стажування та підвищення
кваліфікації адвокатів

Призначення позачергової конференції адвокатів м. Києва – це черговий глухий кут НААУ

Катерина Коваль

Прийняті 11.06.2016 р. рішення Ради адвокатів України суперечать ст. 45, 47, 55, Перехідних положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не створюють правомірних юридично значущих наслідків. Окрім того, відбувається грубе втручання у компетенцію вищого органу самоврядування адвокатів регіону – конференцію адвокатів м. Києва.

Указом Президента України від 5.05.1993 р. №155-93 Про типове положення про КДКА та ВКДКА було затверджено Положення про КДКА м. Києва та ВКДКА при Кабінеті Міністрів України.

Згідно з Постановою КМУ Про порядок ведення реєстру громадських формувань та Постановою КМУ Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян, об’єднання громадян реєструвалися виключно на підставі Статуту. КДКА ж діють на підставі Положень.

В п. 7 Перехідних положень Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначається, що Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, сформовані відповідно до цього Закону, є правонаступниками Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, сформованих до набрання чинності цим Законом. Зміна відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури здійснюється відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Згідно зі ст. 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, – за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Виходячи з аналізу завдань та законодавчо передбачених функцій, виконання яких покладено на КмКДКА та КДКА м. Києва, організаційно-правова форма КДКА м. Києва, у порівнянні з КмКДКА, не змінилася.

Враховуючи вищевикладене та відсутність підстав для зміни організаційно-правової форми, а також підстав для застосування положень, що стосуються припинення юридичної особи в порядку, передбаченому ст. 34, 35, 37 Закону України, РАУ необґрунтовано вимагає проведення реорганізації КДКА м. Києва шляхом її перетворення у відділення НААУ. Всі КДКА України з серпня 2012 р. до травня 2013 р. працювали без затверджених Положень РАУ і продовжували видавати Свідоцтва адвокатам України. Положення, затверджене РАУ, є установчим документом для нових КДКА.

Відповідь Міністерства юстиції України, яка надана на запит КДКА м. Києва, містить докази того, що відомості про КДКА м. Києва в Реєстрі громадських об’єднань відсутні. Тобто КДКА м. Києва ніколи не була громадською організацією. Тим самим встановлена відсутність підстав для обрання нового складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва. Підтверджена повноважність складу КДКА м. Києва, обраного на установчій конференції адвокатів м. Києва 12.10.2012 р., 29.01.2015 р., відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правомірність прийнятих рішень у період з 2012 р. по 2016 р. Висновки тимчасової комісії РАУ, ВРКА безпідставні та некомпетентні. Відсутні порушення чинного законодавства у роботі Ради адвокатів м. Києва та КДКА. Методи, які застосовуються керівництвом НААУ, покликаної захищати кожного адвоката, є вкрай свавільними та непрофесійними. 

За логікою РАУ, всі колеги, які подали документи до старих КДКА до серпня 2012 р., не проходили стажування, а Свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю на пільгових умовах отримують досі та мають здати документ в макулатуру. Колеги мали подати новий пакет документів і сплатити нові встановлені внески за кваліфіспит новим організаціям з новим кодом ОКПО та новим Засновником. РАУ прийняла дуже цікаве рішення, затвердивши Типове Положення про КДКА із засновником НААУ, а потім переголосувала, як нову редакцію Положень, затверджених Указом Президента України від 1993 р., а це вже може стати підставою для порушення нових масових дисциплінарних проваджень або для скасування реєстрації юридичних осіб (КДКА регіонів) через невідповідність законодавству. Сам собою закон не може гарантувати нам правові та демократичні виборчі процедури – це небезпечна правова ілюзія. Реформи приносять протилежні очікуваним результати тоді, коли шляхи реалізації стають знаряддям зловживань. РАУ голосувала за затвердження Положення про КДКА без Засновника. Яким чином у тексті з’явився Засновник НААУ – це вже предмет іншого розслідування.

Конференція з питань законності реєстрації КДКА в м. Києві, як вірус, стане підставою визнання недійсними реєстрації всіх інших регіональних КДКА. Очевидно, що такий підхід грубо порушує баланс щодо співвідношення повноважень РАУ та РАР в частині виключних прерогатив легіслатури (в частині саморегулівної законотворчості). У свою чергу, це порушує один з фундаментальних принципів самоврядування. Розповсюдження НААУ інформації про відсутність статусу органів адвокатського самоврядування м. Києва дискредитує саму Раду адвокатів України та порушує фундаментальні засади функціонування органів адвокатського самоврядування.

  П. 2 Указу Президента України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» від 31.10.2012 р. №620/2012 доручено Кабінету Міністрів України забезпечити здійснення заходів, що випливають з абз. 3 п. 7 розд. X Перехідних положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Однак свою місію КМУ не виконав і відповідальність в цій частині лежить на Міністерстві юстиції. Адже помилка РАУ в частині перереєстрації регіональних КДКА може закинути адвокатуру в безповоротний хаос скасування рішень місцевих органів саморегулювання професії, який вже нікому не вдасться зупинити.

Адвокатура має стати належним комунікатором між суспільством та державою в питаннях захисту прав і свобод громадян. В контексті адвокатської монополії уніфікація професії повинна відбутися без якісних втрат у значенні та довірі суспільства до інституту адвокатури. Адвокатура – це важливий інструмент дійсної демократії. Діяльність адвокатури містить у собі й державний характер, адже вона, як елемент політичної системи, виконує функцію особливої державної ваги – захищає права та законні інтереси громадян. Адвокатура зобов’язана сформувати в суспільстві власний позитивний імідж, відновивши довіру до системи правосуддя, закону та права.

Знову українській адвокатурі доводиться боротися за встановлення і дотримання аксіоматичних основ своєї діяльності. Нині стає очевидним, що нова інтенсивна турбулентність в адвокатурі та пов’язані з нею ймовірні зміни можуть принести не лише нові можливості, а водночас і спричинити високі ризики. Сьогодні відбувається чергова дискредитація РАУ, відверта демонстрація вседозволеності й брутальне нівелювання основоположних та базових цінностей адвокатської професії. На офіційному сайті ВКДКА «підмінено» Регламент ВКДКА.

Свого часу саме порушення принципів прозорості й відкритості в роботі НААУ, РАУ зумовили та зміцнили недовіру до них адвокатів і, зрештою, стали причиною призначення позачергового з’їзду адвокатів України в Одесі після Революції Гідності. Проголосувавши 28.02.2014 р. одноголосно за проведення цього з’їзду, Рада адвокатів України таким чином висловила недовіру керівництву НААУ. Однак у процес проведення з’їзду втрутилися політики й змінили роль самих адвокатів на цьому форумі. Підставою висловлення недовіри послужило самоусунення Голови НААУ Ізовітової Л.П. від обов’язків, наданих з’їздом. Голова Ради адвокатів України, НААУ Ізовітова Л.П. станом на листопад 2012 р. і до сьогодні фактично не приступила до виконання обов’язків Голови Національної асоціації адвокатів як юридичної особи, оскільки розпорядженням №31 від 23.12.2013 р. «Про організацію та забезпечення роботи секретаріату НААУ (секретаріату РАУ)», перевищивши повноваження, передала право першого підпису та фінансових документів голові секретаріату НААУ Краснику В. Саме це стало причиною того, що адвокатурою України сьогодні керують випадкові люди. Перевищення повноважень Голови НААУ ще буде предметом розгляду дисциплінарних органів самоврядування адвокатури України. Перевищення повноважень щодо призначення персонального складу оргкомітету вже є предметом розгляду Подільського суду м. Києва.

Легітимність і відповідальність щодо прийнятих рішень РАУ тісно пов’язані, адже важливо було довести цю легітимність, будучи відповідальним перед адвокатським співтовариством, здійсненням діяльності на максимально високому рівні якості та роз’ясненням своїх дій і поведінки. Робота НААУ, РАУ має бути побудована на порушенні принципів прозорості та відкритості, однак найвищі органи саморегулівної організації своїми діями дестабілізують і підривають авторитет адвокатури як інституту. Це відбувається у стилі нинішнього керівництва НААУ: спочатку голосується публічно, потім правиться проголосоване (не публічно), далі публікують виправлене і врешті-решт – не виконують ні проголосоване, ні опубліковане!

З моменту створення асоціації відбувається поступова стагнація реформи адвокатури через втрату інституційної пам’яті професійної асоціації та втрату довіри старої команди адвокатської еліти до її нової Голови пані Ізовітової. Адже раніше рішення в адвокатурі України писали Варфоломеєва Т.В., Сафулько С.Ф., Жуковська О.Л, Бронз Й.Л., а зараз – «стажери-самоучки». Можливо, це відбувається саме через підміну її публічної функції на приватноправову, адже з прийняттям Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» правовідносини держави та адвокатури змінилися. З урахуванням порядку створення органів самоврядування адвокатури на підставі установчих документів, а не на підставі розпорядчих актів інших суб’єктів, органи самоврядування адвокатури, відповідно до ст. 81 Цивільного кодексу України, належать до юридичних осіб приватного права і не можуть бути віднесені до категорії юридичних осіб публічного права. Як наслідок, вони не наділені відповідними повноваженнями у сфері публічно-­правових відносин.

Адвокатура має стати взірцем для усього суспільства. Замовчування сьогоднішніх її проблем створює нові проблеми для усієї адвокатської спільноти. РАУ повинна сприяти забезпеченню публічної інформації й обговоренню питань реформування з метою досягнення широкого розуміння та підтримки адвокатами. На сьогодні реалізація стратегії та плану дій відсутня, а час висуває вищі стандарти реформ. Повторення «фальстарту» – неприпустимо. В полоні інтриг та особистих амбіцій можна розгубити довіру колег і втратити час.

Для вирішення проблем адвокатури України як незалежної інституції в судочинстві є необхідність при доопрацюванні нових законопроектів врахувати історичний досвід становлення адвокатури, збалансувати взаємні відносини адвокатури з гілками державної влади та нормативно закріпити заходи щодо вирівнювання наявного наразі дисбалансу в рівноправному врегулюванні інститутів правової системи нашої держави.

 Адвокатура, поза сумнівом, не може претендувати на абсолютну свободу, вона має враховувати рівень суспільства, в якому існує. Але й вона повинна формувати потребу суспільства в універсальній адвокатурі. Ми маємо самі запропонувати спосіб уніфікації, щоб держава не вирішила проблему за нас.

Адвокатура України обрала європейський шлях розвитку й послідовно повинна рухатися вперед. Необхідна інтелектуальна консолідація всієї адвокатської спільноти, програма реформи адвокатури та стратегія розвитку.

У чому сила? Сила у правді. А для інтелектуальної еліти адвокатури – у правді, захищеній силою розуму. Час змін настане.